У цьому огляді познайомимося із популярним фінансовим інструментом — депозитарними розписками. Дізнаємося, для чого їх використовують, які різновиди існують і які переваги та недоліки вони мають.

Що таке депозитарні розписки

Депозитарна розписка (Depositary receipt, DR) — це цінний папір (сертифікат), який підтверджує право власності на акції чи облігації іноземної компанії та використовується в торгівлі на місцевій фондовій біржі.

За своєю суттю це вторинний чи похідний цінний папір, з допомогою якого забираються обмеження на інвестиції в акції або облігації зарубіжних компаній. Ці сертифікати надають усі права базових активів, залишаючись у статусі внутрішніх цінних паперів.

Вони купуються інвесторами (власниками DR) відповідно до умов депозитного договору. Депозитарій є агентом емітенту і діє як зв'язуюча ланка між інвесторами та емітентом.

Їхнє використання дає змогу інвесторам володіти акціями іноземних компаній без необхідності торгувати безпосередньо на закордонному ринку. Купуються за тією ж схемою, що і звичайні акції: безпосередньо, якщо є доступ до біржових торгів, або з допомогою фахівців брокерських компаній.

Як працюють депозитарні розписки

Перед тим, як описати нюанси роботи алгоритму, ми розповімо, що саме означають такі терміни, як депозитарій та банк-кастодіан.

Депозитарієм називають професійного учасника ринку цінних паперів, основна функція якого — облік прав власності на активи. Простіше кажучи, депозитарій зберігає ваші цінні папери.

Банк-кастодіан не лише зберігає, а й управляє цінними паперами чи іншими фінансовими активами клієнтів. Крім того, він може надавати різні фінансові послуги — наприклад, кліринг і розрахунки за угодами або валютні операції.

Тепер повернемось до пояснень того, як працюють депозитарні розписки.

Вони створюються, коли іноземна фірма хоче розмістити свої цінні папери на фондовій біржі іншої країни. Для цього фірма-емітент має відповідати критеріям лістингу в іншій країні. Для створення DR акції іноземної компанії передаються та депонуються в банку-кастодіані депозитарію.

Після того, як банк-кастодіан отримує акції, депозитарій створює та випускає для інвесторів депозитарні розписки. Потім вони котируються та торгуються на місцевих фондових біржах.

Наприклад, японська автомобільна компанія хоче залучити кошти на ринку капіталу США. Для цього їй потрібно ініціювати випуск американських депозитарних розписок для лістингу на NYSE. Схема їхнього випуску виглядатиме так:

  • Брокер зі США купує акції японської компанії через свою міжнародну філію, розташовану в Японії. Потім він передає їх у місцевий банк-кастодіан.
  • Банк-депозитарій (США) підтверджує доставку та депонування базових акцій у банку-кастодіані. Тепер замість них можна випускати депозитарні сертифікати.
  • Певна кількість базових акцій консолідується в одну DR. Ця кількість визначається після розгляду різних економічних чинників, у тому числі обмінного курсу японської єни по відношенню до долара США.
  • Брокер, який виступає посередником між компанією-емітентом і американською біржею, отримує сформовані американські депозитарні розписки. Потім він розміщує їх на NYSE — тепер інвестори у США можуть вкладати кошти в акції японської компанії.

Які депозитарні розписки бувають

Як правило, основна класифікація цих цінних паперів здійснюється за таким критерієм, як ринок, на якому вони торгуються.

  • Глобальні депозитарні розписки (GDR) торгуються одразу на кількох міжнародних ринках. Чим більше бірж котирують глобальні депозитарні розписки конкретної іноземної корпорації, тим більше інвесторів мають можливість вкластися у її акції.
  • Американські депозитарні розписки (ADR) котируються лише на біржах США — наприклад, NYSE, AMEX, NASDAQ. Дивіденди виплачуються в американських доларах.
  • Канадські депозитарні розписки (CDR) є похідними цінними паперами, які торгуються в канадських доларах на канадській фондовій біржі. CDR дають право голосу та передбачають дивідендні виплати.
  • Бразильські депозитарні розписки (BDR) — це доступні на бразильській фондовій біржі сертифікати на цінні папери іноземних фірм. Забезпечуються акціями чи цінними паперами, які зберігаються в закордонному банку-кастодіані.

Крім того, глобальні та американські депозитарні розписки поділяються на спонсоровані та неспонсоровані.
1. Випуск спонсорованих депозитарних розписок відбувається з ініціативи компанії-емітенту базових цінних паперів. Між нею та депозитарієм укладається угода, відповідно до якої вона бере на себе відповідальність розкрити фінансову інформацію.

Депозитарій виступає посередником між емітентом та інвесторами. Такі цінні папери, як і звичайні акції компанії, надають своїм власникам право голосу.
2. Неспонсоровані депозитарні розписки випускаються одним або декількома депозитаріями без офіційної угоди з іноземною фірмою. Ці сертифікати випускаються на цінні папери, що вже перебувають в обігу.

Однак, оскільки вони не припускають участі компанії, зазвичай торгуються лише на позабіржовому ринку та не дають права голосу своїм акціонерам.

Переваги депозитарних розписок

  • Дають інвесторам доступ до іноземних цінних паперів, а отже, і можливість більшою мірою диверсифікувати їхній інвестиційний портфель.
  • Є для підприємств додатковим джерелом капіталу. Наприклад, з допомогою глобальних депозитарних розписок фірми можуть залучити кошти іноземних інвесторів у всьому світі.
  • Регулювання місцевим законодавством. Оскільки депозитарні розписки торгуються на місцевій фондовій біржі, інвесторам не потрібно турбуватися про міжнародну торгову політику та глобальні закони.

Недоліки депозитарних розписок

  • Можливі більщі адміністративні збори, комісії та податки, якщо між країнами емітенту та депозитарію немає угоди про уникнення подвійного оподаткування.
  • Ризики, спричинені коливаннями валютного курсу. Наприклад, якщо інвестор купує глобальні депозитарні розписки на акції британської компанії, на їхню вартість впливатиме обмінний курс між британським фунтом і валютою країни покупця.
  • Обмежена доступність. Деякі похідні папери торгуються на позабіржових ринках, тому інвестувати в них можуть лише інституційні інвестори, тобто компанії чи організації, які здійснюють угоди від імені клієнтів.

Висновок

Депозитарні розписки є потрібним фінансовим інструментом на фондових ринках. З їхньою допомогою інвестори без зайвих складнощів можуть вкладати кошти в акції іноземних компаній на своїй місцевій біржі. А фірми-емітенти отримують можливість залучати більше коштів, виводячи свої акції на міжнародні фондові ринки.

Інвестуйте в американські акції на вигідних умовах! Реальні акції на платформі R StocksTrader від 0,0045 USD з мінімальною комісією в розмірі 0,5 USD. Ви також можете спробувати свої навички торгівлі в платформі R StocksTrader на демо-рахунку, для цього потрібно лише зареєструватися на сайті RoboForex і відкрити торговий рахунок.


Матеріал підготував

Торгує на фінансових ринках із 2004 року. Набуті досвід і знання допомогли йому сформувати власний підхід до аналізу активів, деталями якого він охоче ділиться зі слухачами вебінарів RoboForex.